- тягнучи
- [т’а/гнучие]
дієприсл.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
тягнучи
Смотреть что такое "тягнучи" в других словарях:
тягнучи — Дієприсл. до тягти … Український тлумачний словник
тягнучи — дієприслівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
витягати — I в итягати аю, аєш, док., перех. Вибрати що небудь звідкись за кілька чи багато разів. II витяг ати а/ю, а/єш і витя/гувати, ую, уєш, недок., ви/тягти і ви/тягнути, гну, гнеш; мин. ч. ви/тяг, ла, ло і ви/тягнув, нула, нуло; док., перех. 1)… … Український тлумачний словник
зволікати — а/ю, а/єш, недок., зволокти/ і зволочи/ти, лочу/, ло/чиш; мин. ч. зволі/к, локла/, локло/; док. 1) перех. Волочачи, тягнучи, збирати в одне місце. || Збираючи докупи, зосереджувати, зводити в одному місці кого , що небудь. || Збирати з поверхні… … Український тлумачний словник
натягати — I а/ю, а/єш і натя/гувати, ую, уєш, недок., натягти/ і натягну/ти, тягну/, тя/гнеш, док. 1) перех. Тягнучи або розтягаючи, робити тугим, пружним. || Напинати, зводити що небудь над чимось. || Розправляючи і розтягаючи, закріплювати, прикріплювати … Український тлумачний словник
постягати — а/ю, а/єш і рідше постя/гувати, ую, уєш, док., перех. 1) Стягнувши, зав язати щільніше багато чого небудь (також про багатьох). 2) Тягнучи, зібрати докупи, в одному місці багато чогось. || перен. Зосередити в одному місці багато чогось чи… … Український тлумачний словник
протягати — I а/ю, а/єш і протя/гувати, ую, уєш, недок., протягти/ і протягну/ти, тягну/, тя/гнеш; мин. ч. протя/г, ла/, ло/ і протягну/в, ну/ла, ну/ло; док. 1) перех. Розтягати на певну відстань, тягти в якому небудь напрямку або вздовж чогось. || Проводити … Український тлумачний словник
стягати — а/ю, а/єш і рідше стя/гувати, ую, уєш, недок., стягти/ і стягну/ти, стягну/, стя/гнеш; мин. ч. стяг, ла/, ло/ і стягну/в, ну/ла, ну/ло; док., перех. 1) Міцно з єднувати, зв язувати, скріплювати що небудь чимсь. 2) Робити більш прилеглим, тісним,… … Український тлумачний словник
везти — зу/, зе/ш; мин. ч. віз, везла/, везло/; недок. 1) перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого , що небудь з одного місця на інше. || Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). 2) неперех., безос., кому … Український тлумачний словник
відривати — I а/ю, а/єш, недок., відірва/ти, ірву/, і/рве/ш, док., перех. 1) Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо. || тільки док., перев. безос. Відрізати, знести осколком снаряда, машиною тощо… … Український тлумачний словник
